Сексизм. Панк / хардкор. Ми. — Юліана Меррон

Цей текст повинен був потрапити до першого номеру .aorte zine, проте на даний момент робота над ним призупинена і ми вирішили розсмістити його тут. Якщо робота над зіном не буде продовжена, то згодом всі матеріали будуть викладені в нашому блозі.

Juliana Merron 5

Dead Sure @ Starushka, Lviv (18.04.2013)

Почну з того, що коли мені написав Льоша із запитанням, чи не хочу я написати про сексизм в сцені, в середині мене щось сказало: “вау”, бо це було перше такого роду запитання до мене від тих, хто має зіни чи блоги у панк-тусовці. Зазвичай, всі обговорення проходять на чиїхось стінах в контакті чи фейсбуці, рідше — вживу. В общєм, я приємно здивована була. Дякую.

Що є що?

Писати про сексизм в панк/хардкор сцені, як про окреме явище, в принципі неможливо, бо ця сцена все одно є в тому суспільстві, яке можна називати як завгодно: маргінальним, сірим, буденним, нормальним чи якось ще. Майже всі ми маємо сім’ї, які є поза нашою тусовкою, майже всі ми працюємо на роботах, де можемо і не говорити про своє панк-життя, або просто людям, з якими ми працюємо, може бути нецікаво. Ми є водночас соціальною групою, яку поєднує музика, рідше (але краще) ще політика, але ця соціальна група все одно наповнюється з людей, які найчастіше виховуються в звичайних сім’ях (не так багато знаю в Україні дітей з панк-сімей). І яке би я не мала ідеальне та утопічне бачення сцени як протилежної тому світові, в якому я живу щодня, зображення сцени, вільної від різних упереджень, я розумію, що в дійсності є далеко не так, і я розумію, що сама прийшла в цю сцену зі світу, який живе традиціями, різними релігіями, своїми писаними конституціями і неписаними правилами. Тому для мене сексизм в сцені і будь-які інші дискримінації мають свій початок не звідси, але чомусь тут не зникають. Хоча, в моєму утопічному баченні панк-хардкор тусовки, мали би.

Сексизм — це дискримінація за ознакою статі. Так, сексизмом можна назвати, наприклад, ситуацію, коли тобі говорять, що ти маєш помити посуд чи поприбирати, бо ти дівчина, або що ти маєш піти і принести ті важкі сумки, бо ти — хлопець. Або коли тобі говорять, що до резюме роботи треба додати ще фото, де видно декольте, або ж говорять, що для такої роботи ти не підійдеш, бо тільки в жінок є властива гнучкість до ситуацій, а в чоловіків — нема. А ти, на жаль, не жінка. Сексизм — це не страшне слово, яке внесли в лексикон не менш страшні феміністки. Я іронічно, звісно, але багато серед моїх знайомих дійсно так думає. Це те, з чим зустрічається в житті багато жінок (деякі навіть такого слова і не знають, але відчувають це на собі), а також те, з чим зустрічаються і чоловіки (на жаль, не так багато моїх друзів-чоловіків може рефлексувати і говорити, що їх дискримінували чи дискримінують). Деякі сприймають сексизм як щось буденне, бо ж таке життя і навіть не намагаються щось змінити, інші розуміють, що це — ненормально, але, можливо, не відчувають себе достатньо сильними, щоб почати щось змінювати.

Гендерні стереотипи — це штучно сконструйовані суспільством образи жінок/чоловіків. Багато з них походить із традицій, які є в тій або іншій країні чи місцевості. Якщо дуже загально якось їх назвати, то жінка — берегиня роду, а чоловік — той, хто утримує сім’ю, жінка є слабшою, а чоловік — сильнішим, жінка може плакати, бо вона емоційна, а чоловік — не повинен, бо він мужній. Так, образ жінки — завжди фігурної дами, яка не повинна мати зайві кіло, а чоловік має володіти накачаним тілом. Так, інфантильні дівчата, часто напівоголені, рекламують кераміку, паркет чи будівельні інструменти, а чоловіки із кубиками на животі випікають “бонжур”. Це те, на що купується багато людей. І, звісно, хтось може розуміти, що це неправильно, хтось думати, що в чомусь є доля несправедливості, але все одно говорити/писати цими ж стереотипами, бо так роблять всі, бо так “нормально” у суспільстві, бо я не хочу бути проти чи боротися за щось інше.

Juliana Merron 6

Curie @ Burn the Scene for Fun, Zhytomyr (10.12.2011)

“Я не сексист, але…”

Для мене це найдивніший початок речення, який я часто чую. Його я можу прирівняти й до інших речень-синонімів: “Я не гомофоб, але…”, “Я не расист, але…”. Так і з сексизмом. Тому деякі люблять похвалитись, що могли би і дівчину вдарити, бо ж не сексисти. Тут поза актуальним питанням насилля для мене постає питання розуміння термінів так, як вигідно комусь чи залежно від ситуації. “Я не сексист, але ж це нормально, коли мені баба їсти готує”. Нормально готувати по черзі, разом, розподіляти якусь частину роботи і вчитись тому, чого ти не вмієш. Бо я сама можу перерахувати багато друзів-хлопців, які готують в сто разів краще за мене. І, звісно, подруг теж таких маю.

Я також хотіла написати тут про конкретні приклади того, що для мене здавалося сексистським чи образливим, а також про те, що було приємним досвідом. Я не хочу наводити конкретні імена, бо не важливо, хто є дійовими особами, для мене важливо описати ситуації, які були, приємні і не дуже, позитивні та негативні.

У мене часто люблять забирати все з рук, коли я щось несу. Хоча, руки у мене і дійсно не такі міцні, як спина, наприклад. Але сумніваюся, що хтось це знає, коли робить. Так, коли я свідомо і добровільно допомагала переносити барабани з місця, де був канц, в бус, я отримала дві пропозиції їх комусь віддати і репліку: “о, і дівчата теж носять”. Не знаю, правда, в якому забарвленні вона була. З іншої сторони я собі спокійно допомагала будувати сцену з дерев, кажучи, що це дерево, наприклад, я сама не потягну і мені треба допомогти. І ніхто у мене нічого не відбирав.

На одному фесті моя подруга вирішила порубати дрова. Я сиділа просто біля вогнища і споглядала ситуацію, коли по черзі до неї підходили хлопці і пропонували або порубати за неї, або ж, коли вона казала, що хоче робити це сама, то допомогти їй в цьому. Вона погодилась на допомогу однієї людини і рубала дрова. Бо ж всі юзають одне вогнище і дрова все одно потрібні всім. Але в той самий момент до мене підсідає знайомий і каже, що це — ненормально і що дівчина — квітка, яку треба ростити і що вона не має виконувати роботу, яку повинні робити чоловіки. Пізніше підсідає ще один знайомий, який теж, як і я, не погоджується.

Curie

Curie @ Squat, Lviv (25.04.2012)

Колись я потрапила в соціальний центр, який мусив руйнувати те, що своїми руками три роки будував, бо у них забирали приміщення. Я мала трохи часу і запитала, чи можу чимось допомогти. Мені дали якусь штуку, щоб викручувати шурупи з фанерної стіни. Я і досі називаю цю річ “штукою”, бо в моєму житті справді мало досвіду у будівництві. Мені ніхто раніше такого не доручав. Я сказала, що ніколи цим не користувалась, і хлопець, який мені це дав, показав як і що робити і сказав, щоб кликала його якщо що. Тепер я вмію викручувати шурупи, наприклад. І я розумію, що в дитинстві мене не вчили щось будувати. В школі на уроках трудового навчання дівчатка шили і готували, а хлопці вирізали з фанери різні гарненькі речі. Так, дівчата ніколи в житті можуть не мати досвіду з того як щось лаштувати чи ремонтувати, а хлопці, наприклад, ніколи не тримали в руках голки та нитки. Бо нас так виховують.

Коли моя подруга висмаркалась в кутку кухні, де тусило пару людей, один хлопець сказав, що це мінус до її няшності. Також я краєм вуха чула жарти про жінок, у яких видно вуса, або тих, що не голять ноги чи під пахвами. У той же час з фемінних чоловіків сміються інші мачо-пацани, бо перші виглядають менш маскулінно і не як “мужики”. У мене був знайомий, який голив собі ноги, бо йому не подобалось мати волосся на тілі. І у мене є подруги, та і я сама, які свої ноги не хочуть голити. І це нормально.

Часто у мене складається враження, що дівчата в панк-сцені слугують певною прикрасою цієї сцени. “О, подивись, яка малишка!”. Або, коли ж на сцені (а тут 1 зі 100, мабуть, випадків) є дівчата, то я часто чую як їх оцінюють тільки за зовнішність. В той же час я бачу тенденцію, що якщо дівчата приходять на концерти тільки через те, що зустрічаються з хлопцями, яким це цікаво, а потім ці стосунки закінчуються, то і ці дівчата десь зникають. Я знаю такі випадки і навіть тоді, коли дівчата були в тусовці не один рік.

Поки я вступаю в дискусії з одними чоловіками на тему сексизму (а найчастіше таки з чоловіками, а не жінками), то інші спокійно можуть мене вислуховувати і підтримувати, позиціонуючи себе також феміністами. А один знайомий читає навіть лекції на тему мачизма і маскулінності. Але знову ж таки підкреслю, що жодна з дівчат мені не написала чи не сказала, що в сцені немає сексизму, жодна. Але це вже зробило з десяток хлопців. Бо й справді, якщо пацан сказав, то так воно й є. Дівчата ж завжди все люблять перебільшувати.

Робіть це разом

Часом мені складно пояснювати, що я вважаю нормальним казати про те, коли мені важко. Це і до того, коли я можу щось важке нести і просити когось допомогти, так і тоді, коли я себе почуваю пригнічено і хочу комусь виговоритись. Але також це нормально, коли я можу когось запитати, чи не треба щось піднести чи зробити фізично, коли це в моїх силах. Чи коли це в моїх силах принаймні спробувати. І мені все одно кого питати: хлопця чи дівчину. Комусь не має бути соромно і лячно запитати мене, чи мені не важко і чи я не потребую допомоги тільки через те, що я феміністка і вважаю сексизм проблемою усього суспільства. Але тільки перед тим, як запитати мене про це, подумайте, чи ви би поставили таке запитання хлопцеві, який би міг бути замість мене? Чи ви би запропонували допомогу людині, яка би просто біологічно від мене відрізнялася? Якщо ні, то подумайте, чому і чи варто тоді пропонувати цю допомогу мені. Якщо відповідь так — то допомагайте, бо для мене вся сцена і тримається на взаємодопомозі, як і дружба врешті-решт.

Yuliana Merron 4