Інтерв’ю для блогу Конструкторское Бюро (весна, 2014)

Зовсім свіже інтерв’ю для харківського блогу Конструктурское Бюро.

Oleksiy at Jungbluth

Во все времена и для всех стилей лейблы были неотъемлимой частью музыкальной сцены. Именно лейблы способствуют расширению аудиотрии для групп, издают музыку на физических носителях (оставим в скобках, что конечно существует и оголтелый диайвай), помогают с турами, концертами и.т.п.

В Украине с этой ветвью музыкальной жизни дело обстоит примерно так же как и со всеми остальными. Лейблов мало, работают они в лучшем случае в ноль, работать тяжело и.т.п. При этом конечно остаются энтузиасты, которые помогают развитию украинской музыкальной сцены не меньше (а зачастую и больше), чем группы. В связи с этим, мы пообщались с отцом-основателем одного из самых лучших хардкор / панк рок лейблов украины .aorte Records, Алексеем Мельничуком.

КБ: Привет! Я считаю, что уместно будет общаться на одном языке, поэтому сразу перейду на украинский.
Насправді є дуже багато речей про які хочеться запитати тебе, але почну мабуть з банального питання — з чого і коли розпочалося твоє захоплення панк роком та усіми супутніми панк сцені штуками?

Олексій: Привіт. Як вважаєш за потрібне, проте для мене не склало б жодних труднощів відповідати російською. Я люблю цю мову і мені дуже прикро, що в Україні її гноблять, а російськомовних громадян катують та вбивають.

Захоплення, хоча правдивіше буде сказати любов з першого погляду, почалося з раннього дитинства, коли на вихідні я приїжджав з Чернівців до свого рідного дому в Косів, то таке маленьке містечко на Прикарпатті, де мій троюрідний старший брат включав мені аудіокасети, від The Offsping до Pantera. Я поняття не маю звідки в 10-тисячному містечку в гірській місцевості на початку 00-х могли з’явитися подібні касети та я тому тільки радий. Брат часто вживав слова «дістав в школі» і моя дитяча уява завжди малювала собі величезний зелений контейнер, схожий на сміттєвий, до якого можна було дотягнутися лише навшпиньки й навколо якого збиралися учні. Мій брат круто «діставав». Касет було близько сотні. Мене страшенно вражав метал, такого по радіо ніколи б не почув, але панк рок, який траплявся і на ТБ, і по радіо, я полюбив швидше і в рази більше. Пригадую літо 1999-го, коли вже восени я мав піти до школи і лунала Pretty Fly (for a White Guy). Так, вже тоді The Offspring стали моєю із найулюбленіших груп, ще до касет брата. : )
Поглиблення в субкультурні нетрі почалося в 14-15 років завдяки тусовці місцевого гурту Серцевий Напад. На форумі я знайшов багато цікавих людей, потім познайомився з ними вживу і полетіло, закрутилося. З часом почав їздити на хардкор концерти до Києва і Франківська де знайшов ще більше приємних, і не дуже, людей. Деякі з них до цих пір зі мною, декого серйозно поплавила офісна робота, декого просто життя … Час йде і все змінюється й приємно усвідомлювати, що дехто по сьогоднішній день пліч-о-пліч з тобою.

Контейнер

КБ: Тоді наступне питання таке, можливо теж досить банальне та загальне, але — що для тебе ця субкультура? Чи можливо взагалі називати усе що пов’язане з панк рок музикою субкульторою? Мені особисто дуже не подобається своїм пафосом вислів «більше ніж музика», але по суті з ним мабуть можно погодитися. Що ти думаєш з цього приводу?

О: Класне запитання насправді. В нас якось так повелося вважати, що субкультура, то щось таке підліткове й нерозумне, що з часом проходить і люди дорослішають. Власне в самому панк-суспільстві уникають слова «субкультура» синонімізуючи його з інфантильністю. Прикро та такі реалії. Прийнамні якими їх бачу я.
Панк для мене це моє життя. Він став частиною мене чи навіть правильніше буде сказати, що він розчинився в мені. Я не можу розділити, що одну річ я роблю як панк, а іншу як звичайна людина. Всі мої дії та думки є мною, а відповідно моїм власним панком.
Панк більше ніж музика і це факт. Мене лише турбують панки, які забувають про те, що за словом «більше» стоїть «музика» й звучать як абсолютне лайно. : )

КБ: Мабуть усі, хто починають цікавитися музикою, мріють у першу чергу грати в якійсь групі. Чому вишло так, що для тебе на першому місці (виправ мене, якщо помиляюсь) стоїть саме дістро / зін / лейбл, яким є .aorte, а не який-небудь музичний проект?

О: Ох, це питання ще краще, хаха! Так склалося, що в Чернівцях абсолютно відсутня панк-тусовка. Її не було, нема і я боюся, що якщо і з’явиться, то явно не в ближчому майбутньому. Для цього на даний момент тут відсутні будь-які передумови. До цих пір не розумію, як ми умудрилися тут провести 2 фестивалі (перший навіть в плюс вийшов, правда весь прибуток віддали до сирітського притулку у вигляді канцтоварів) і декілька концертів. Останній був у жовтні, приїжджали дуже круті норвежці La Casa Fantom, грають просто божевільний неокраст лише на басу та барабанах. Барабанщик Ларс сам зробив/модифікував весь апарат і звучить він шквалом. Вимагаю прикріпити до цього посту їхній трек Feed My Silence! Один із самих топових в моєму осінньому плеєрі. Так от, я відхилився від теми, хах. На їхній концерт звідкілясь прийло АЖ ТРИДЦЯТЬ чоловік. Норвежці виступали самі, а концерт навряд я можу назвати розрекламованим. Мабуть найкращий наш концерт, як по лайн-апу, хаха, так і по публіці. Було дуже затишно і приємно. Щодо фестивалів, то нас врятували небайдужі друзі з інших міст та місцеві тусовщики, враження від яких намертво залишилося прикрим, ніби їм головне обличчям поторгувати, а сама подія, то вже другорядне. Власне повертаючись до самої суті запитання! Я не вмію ні на чому грати і насправді ніколи до того серце не лежало, хоча якби з’явилися люди, які б хотіли грати панк і їм би бракувало басиста/гітариста/барабанщика, то я б почав вчитися, а так … А от .aorte українській сцені потрібно. Знаю, звучить нескромно, але десь так воно і є. На разі ми найактивніший лейбл України із найширшим асортиментом дістро й в принципі в СНГ думаю також не останні. Зважаючи на останні зміни в сучасній геополітиці та економіці співпраця із російськими колегами майже втратила сенс: курс гривні до рубля зріс, на кордоні звірі, а не митники та і є такий нюанс, що релізи ініційовані російськими лейблами зазвичай залишаються в межах СНГ, а мені б хотілося брати участь у чомусь більш глобальному. Перший такий досвід був із платівкою 12″ The Lowest — Divided, а зовсім скоро вийде наша нова 12″ платівка Monday Suicide / Landverraad — Split в якому бере участь ДЕСЯТЬ лейблів! Ви уявляєте це число? Кожен раз коли задумуюся про це, то посміхаюся. Very punk rock, як сказав мені Ганс із вищезгаданих Landverraad.


КБ: Я сподіваюся, що в тебе ще буде шанс пограти музику своїми руками, так би мовити) Абсолютно згідний, що .aorte потрібно нішй сцені, тому хочу більше розпитати тебе про роботу лейблу. Скільки часу в тебе займає усе, пов’язане з .aorte та наскільки складною є ця справа у фінансовому плані?

О: І я сподіваюся, в ближчому майбутньому плануємо переїжджати в інше місто і сподівася там знайти більше однодумців. : )
По часу, то мабуть по декілька годин щодня, хоча однозначно відповісти складно. Бували дні коли з самого ранку до пізньої ночі щось рахував, вишукував, домовлявся з кимось про щось. По-різному буває. На разі налагоджуємо сітку обмінів з іноземними лейблами й найбільше часу зараз витрачаю на спілкування з ними. За останні два тижні здійснив 5 обмінів з європейськиим лейблами й в очікуванні їхніх бандеролей. : )
На рахунок фінансової сторони, то нам вдалося якимось чудом вийти на стабільний нуль та навіть невеликий прибуток. Проте до гаманця нічого не потрапляє, все повертається назад в касу, щоб розширювати нашу діяльність. На разі близько 10 релізів в розробці й всі вони потребують ресурсів.

КБ: Мене завжди цікавило наскільки важко видати платівку (маю на увазі вініл)? Чи є в Украіні якесь виробництво, де записують музику на вініл, чи це можливо зробити тільки за кордоном? Наприклад, наскільки я зрозумів, ви плануєте видати нову платівку Bluesbreaker. Чи багато є труднощів пов’язаних з цим?

О: Ох, видати платівку не тільки складно, але ще й дуже дорого. Власне для цього лейбли і утворюють колаборації, так мало який незалежний лейбл може посилити тираж навіть в триста 7″. Ціна такого тиражу близько 700 євро, а з сьогоднішнім курсом взагалі здається фантастичною. Окрім вартості труднощів докладають справи із митницею, доставка вантажу та і взагалі процес замовлення, так як найдешевшими виробництвами займаються такі ж прості панки, як і їх замовники, наприклад amei.se. Хоча їх я б нікому не порадив, хаха, нашу платівку Convince вони виготовляли пів року, при тому що звичні терміни, то 1,5-2 місяці. Собаки брехали ледь не в кожному листі, що от-от все буде, хаха. Також колаборації дуже крута практика з точки зору автоматичного розширення сітки дистрибуції релізу і відповідно збільшення кількості людей, що можуть без проблем придбати реліз.
В Україні виробництва ніколи не було і причин йому тут з’являтися також небагато. Попит відсутній, наші починання надто мізерні для цього. Найближче виробництво знаходиться в Москві, хоча і воно з’явилося не так давно. Кажуть, що роблять все якісно, тому поки покладаємо надії на росіян, так як з Росії і з доставкою легше — багато людей їздять туди-сюди і ними можна передавати по десятку копій і митники не пристануть. Хоча зараз на кордоні справи прикрі, тож плекаємо на врегулювання ситуації. В Європі розумні люди після різкого зниження попиту на вініл просто заморозили виробництва, а наші ідіоти його ліквідували. Тепер європейці по-тихеньку відновлюють виробництва повертаючи минулі потужності й в ближчому майбутньому ця справа набуде нового розмаху. Принаймні такі мої сподівання. : )
На рахунок Bluesbreaker поясню ситуацію детально, бо в багатьох людей вже не вперше виникають запитання. В листопаді 2012-го року я написав Міші, вокалісту ВВ, з пропозицією видати їх другу по рахунку ЕР Never Knowing Peace на платівці, хоча на той момент минуло вже пів року з моменту інтернет-релізу, а про реліз на фізичному носії не було ні слуху, ні духу, хоча я до останнього сподівався її побачити на на одеському лейблі Роми з Leviathan Juggernaut Records, так як він видавав перший реліз групи Chain Gang. Міша відповів на пропозицію позитивно і я вже почав пошук лейблів, щоб зробити хоча б тираж в 300 штук, проте в січні місяці 2013-го стало відомо, що BB готують новий реліз, вже всім відомий Arcanum, і я написав Міші, щоб порадитися що ж робити, бо 2 7″ одночасно я навряд потягну, на що він мені відповів, що їх друг Вітя Чілієць (вокаліст Rearranged) зв’язав їх з Пабло з Amendment Records (мій найулюбленіший південноамериканський лейбл) з пропозицією видати на 12″ всі 3 релізи ВВ + за кошт Пабло зробити ремастеринг попередніх 2 релізів: CG i NNP. Відповідно змісту для мене видавати платівки вже не було, але ми подумали, що було б круто видати цей же реліз на касеті, от так і вчинили. На даний момент мій тираж лежить в коробці й чекає релізу Amendment Records, щоб розпочати продаж в один день. Скільки чекати мені невідомо, так як Пабло вже не один раз не виконував те чого обіцяв. Якщо я не помиляюся, то він обіцяв хлопцям платівки ще на їх літній тур 2013-го року, а потім на грудень, а тепер взагалі сказав, що поки грошей не має …Така от санта-барбара. : )


КБ: Якщо ти вже зачепив тему закордонних лейблів та колаборацій — з якими лейблами не враховуючи згаданих вище, ти мав/маєш справу? Чи важко домовлятись та працювати з ними?

О: Ну їх багато насправді, в Європі в кожному районному центрі є лейбл. В них там все дуже розвинуто. Нещодавно відкрив для себе Blood In Our Wells (цікаво, чи запозичили вони назву в Drudkh?), грають атмосферний блек метал із відчутним впливом панку. Глянув звідки вони, а вони з Отроковіце, що в Чехії, а там 19 тисяч населення! Порився ще трохи в сцені цього містечка і знайшов ще як мінімум 2 цікаві групи: Tomorrow’s Hell і Mass Genocide Process, обидві групи грають металізований краст панк / ді-біт. Те ж саме, щоб в моєму рідному Косові якісь гуцули нарізали сирий блек метал, ех. От буквально щойно написав листа Майку з Up The Punx Records, дуже крутий лейбл з маленького містечка Бяла-Подляска, що в Польщі біля кордону з Білоруссю, зовсім поряд з Брестом. Видавали на платівках I Know, Mister X, Bagna, Distress, а тепер разом з нами і ще 8 лейблами спліт MS / LV і 7″ Bagna. Тож слідкуйте за новинами. На рахунок того чи важко домовлятися, то як з ким. Є такі що навіть і 3 слів не відпишуть, а є такі компанійські, що після вирішення справ продовжуємо спілкуватися про буденні речі. Люди різні, так і лейбли. : ) Є ще такий міф, що американські панки не відписують, хаха.

КБ: Ще одне питання щодо .aorte — скільки людей (крім тебе) на разі займається лейблом? Чи ти все це тягнеш один?

О: Я і моя дівчина. Все, що стосується дизайну, виконується нею. Також всі наші хенд-мейд релізи ми робимо разом. Включаємо якесь ток-шоу по типу «Кохана ми вбиваємо дітей» або ж д/ф і вперед до роботи! На разі більшої кількості людей в залученні до роботи лейблу ми не потребуємо, окрім спонсорів, хаха. : )

КБ: Як ти вважаєш — чи є майбутнє в українських DIY лейблів? Чи буде розвиватися ця сторона музичної тусовки, чи буде виходити на нові рівні?

О: На разі ситуації з лейблами в Україні дуже сумна. Їх ніби і немало, а результатів їхньої роботи непомітно. До лейблів результатими яких я задоволений можу віднести No Name Label з Києва, яким займається Паша, мій хороший колега і близький друг, та Voice From Inside, який займається також мій хороший знайомий Рома. Обидва лейбли київські, до речі. NN спеціалізується на екстремальному крилі панку, в основному ді-біт та краст. Звісно є ще куди працювати, але на даний момент свою нішу цей лейбл заповнив відмінно. Сподіваюся, що йому вдасться реалізувати все заплановане. VFI займаються перевиданнями різноманітних, доволі відомих панк-гуртів з Швеції та Америки. Вітчизняні гурти там не передбачаються через відсутність представників даного жанру в нас. Ну там знаєш, прокльопані косухи, ірокези і вбивча стіна шуму, хоча серед цього всього в них є один із моїх найулюбленіших моїх панк-релізів — демо Funeral Parade. Послухайте, це любов. Є ще Horns & Hoofs Records, створений учасником запорізьської порно-/горграйнд групи Necrocannibalistic Vomitorium. Спеціалізація лейблу в нього відповідна, але на дістро трапляються дуже круті речі. В Харкові є MiraVoice Records, в списку якого вже 4 десятки релізів, більшість з яких вінілові, проте на мою думку власнику лейблу Сергію потрібен помічник, тому що в мене враження, що сам він не справляється, брак часу дається знати. В Сімферополі вже більше 5 років існує Young Voices Records, проте майбутню долю лейблу, в зв’язку із останніми подіями, складно передбачити. Окрім цих лейблів є ще декілька невеликих: Trismus Records, freak friendly d.i.y., weecorn, Reason Records та Hypodermic Records та вони, як на мене, надто локальні, хаха. Є ще багато метал-лейблів, але мені вони мало цікаві та і вони часто не бояться грішити співпрацею з бонами, а таких ми посилаємо нахуй автоматично, вибачаюся за вираз.
Майбутнє безперечно є, проте все залежить від самих лейблів та їх бажання розвиватися. На разі я цього не бачу, тому що нас чекає далі сказати не можу. Покладати надії на те, що теперішні, вже існуючі лейбли, вийдуть з анабіозу й почнуть активну діяльність не смію, лише сподіваюся на появу нових, молодих та завзятих. А причиною даної ситуації бачу саме в байдужості до лейблів самих панків. Ось такий я песиміст.

КБ: А що ти можеш сказати стосовно розвитку сцени на сході України?
.aorte видавали, якщо я не помиляюсь, дві наші групи (hurtovyna та The Hexagram), чи є у вас ще якісь плани у цьому напрямку?

О: Насправді я не виділяю сцену східної України як цілісну одиницю, на відміну від тих, хто так робить із західною. Для мене окремо існує сцена Харкова, сцена Чернігова і, мабуть, все. Звісно, в інших містах також є групи та конкретно «сцену» я бачу лише в цих 2 містах. Хоча, можливо, я слабо слідкую за новинами. В Запоріжжі зараз значний підйом активності і це дуже круто.
Щодо планів на релізи, то на даний момент нічого не передбчається. Проте, ми завжди відкриті до спілкування та співпраці. : )

КБ: Ще таке питання стосовно нашої сцени — яка твоя улюблена українська група? Чи може є альбом, який сильно вплинув на тебе та змінив твоє життя?

Така група є, точніше колись була, правда в неї навіть жодного релізу нема. Мова йде про xDeclarationx. Вони значно вплинули на мій світогляд. Ще особливе значення для мене мають Aspire та Riot on the Radio. В свій час для мене вони були чимось типу: «Матір божа, таке грають в Україні?». Час йде, з’явилося багато хороших груп та жодна з них ніколи для мене не буде такою як ці. : ) О! Я ще забув про Swallow! Swallow! Splinter!

КБ: Велике спасибі тобі за щирі відповіді!
Наостанок хотілося б почути від тебе яке-небудь побажання тим, хто буде це інтерв’ю читати.

О: Перш за все дякую всім хто дочитав це довжелезне інтерв’ю. Сподіваюся, що ви знайшли в моїх словах, щось цікаве та корисне для себе. Продовжуйте читати та шукати поміж рядків істину.
Ну і звісно заглядайте на полиці нашого дістро, можливо знайдете щось цікаве для себе. : )