Інтерв’ю з Богданом Хлопоніном (Waytaker)

Waytaker 1

Всім привіт. Вже давно не було чутно від нас інтерв’ю. Щось ми залінилися та й зовсім забули про таку хорошу справу, як спілкування із гуртами. Ось наша перша спроба реабілітації у ваших очах: розмова із нашим хорошим другом Богданом, гітаристом і вокалістом мукачівської, а від недавна і львівської, групи Waytaker. Вмикайте їхнє дебютне демо і ласково прошу до читання.

Привіт. Розкажи читачам про себе, що вважаєш за потрібне.

Привіт. Мене звати Бодя. Мені 20 років. На даний момент я проживаю в місті Ужгороді, бо тут вчусь, а сам я родом з Мукачева. Я вокаліст і гітарист гурту Waytaker. Моє життя досить нудне і буденне. Все, що я роблю це ходжу на пари, граю на гітарі і просто існую.

Досить песимістично, як для хлопця віком 20 років. Почнемо мабуть із стандартних запитань: як з’явилася група Waytaker, звідки така назва і як тривали пошуки однодумців?

Гурт Waytaker почав своє існуваня в 2012 році. Все почалось після розпаду нашого першого гурту My Last Dance, який грав веселий і бадьорий поп панк. Ми грали 3 роки і весь наш концертний і творчий шлях крутився навколо місцевих панк рок концертів, на яких ми в свій час були, ну не побоюсь цього сказати «місцевими зірками». Ми записали наш дебютний ЕР альбом і зрозуміли, що нас не чекає успіх з цією музикою. Напевно, до такого рішення ми прийшли через те, що просто виросли саме з такого роду музики і лірики. Не те, що б ми зрозуміли, що поп панк це музика для дітей з скейтбордами чи які ще в кого там стереотипи є зазвичай? Ні, просто в один момент нам захотілось трохи глибше поритись в собі, заглянувши самим собі у вічі. Ми просто зрозуміли, що наші творчі ідеї все далі і далі змінюють своє звучання, лірика стає трохи серйознішою, більш особистою і дорослішою. Тому от недовго думаючи, ми вирішили закрити проект My Last Dance і спробували ризикнути, хоча й самі розуміли, що не було то й чим ризикувати 🙂 Склад гурту залишився таким самим, за винятком нового бас-гітариста в колективі (я в свою чергу переключився на гітару.)

Назва гурту якось сама по собі прийшла в голову. Ніби, якась гра слів. «Шлях» і «той, хто забирає», ми вирішили, що воно круто звучить і якось водночас загадково. Раніше ми жартували і уявляли, що Waytaker це ніби..істота, яка стоїть вище всього живого і може просто керувати людськими долями так як їй заманеться і ніхто ніякого пояснення, виправдання цьому створінню не знайде, тому що воно сидить в кожному з нас, його просто потрібно навчитись контролювати, бачити і співчувати інакше воно погубить нас. Ми приблизно вже знали, якою має бути віддача і лірика гурту. Ми не ставили собі якихось певних рамок, заборон чи ще чогось. Ми просто хотіли грати те, що нам подобається. Саме те, що сиділо в кожному з нас і просто чекало свого вибуху. Це так дивно, що аж самому не віриться, тому що саме так воно і було. Зараз не віриться, що ми колись могли грати якийсь там поп панк а-ля NOFX, LAGWAGON.

Waytaker 2Групі вже дещо більше року. Розкажи що трапилося із Waytaker за цей період? 

Перш за все хочеться сказати, що..напевно, якби не .aorte fest vol.1, на який нас запросили тільки за чутками існування нашого гурту, ми б зараз давно вже не грали. В нас дійсно був страх представити слухачам щось нове, знаючи те, що всі пам’ятають наше минуле, яке було повною протилежністю. Аорте справді дало нам змогу відкрити своє друге дихання. І,все-таки, ми спробували стартанути на цьому фесті, і скажу відверто..цей старт дав нам великий поштовх в наше майбутнє, яке солодко продовжується до тепер. Саме на цьому фесті нас вперше почула велика аудиторія людей, яким дуже сподобалась наша творчість і які і досі підтримують,слухають і товаришують з нами. Тому .aorte — це наша мама, яка випадково залетіла і в якої стався викидень, але дитина на чудо вижила. Після фесту ми спробували записати демо в домашніх умовах, яке і випустили, Ви..наші єдині і рідні,втративши з нами цноту лейблу, який повівся на це створіння. Нам ніколи не могло прийти в голову те, що наші пісні, виступи справді когось так візьмуть за душу. Це дійсно дуже приємно грати для людей і віддавати їм всю свою енергію, відчуваючи те, що дехто знаходить себе в цьому драйві і віддає нам те саме. Це як секс. Це найбільша спокуса, а спокуса — це єдиний оратор, докази якого завжди переконливі.

На даний момент, склад гурту зазнав певних змін. Зараз в нас нова ритм-секція. Нам допомагають хлопці з крутого львівського гурту I Gave Back, які погодились стати нашими постійними учасниками. Нам дуже приємно і круто грати з Іллею і Арсеном, так як ми розуміємо один одного з півслова. Раніше було якось так, що вся активна основа гурту — це я і Саша. Справді, ми з Сашою давно знаємо один одного, ми найкращі друзі і в нас багато спільних інтересів, які зливають нас в одне ціле. З приходом 2-х нових учасників в гурт, ми дійсно відчули категоричні зміни. Зараз ми всі разом працюємо над піснями і нам дуже приємно, що Ілля і Арсен в цьому зацікавлені і так само посміхаються як ми. Ми дуже давно шукали таких людей і майже втратили надії. Зараз ми працюємо над новим матеріалом, який буде досить таки відрізнятись від нашого першого звучання. Напевно, зараз буде більше панк року і ще більше відвертих емоцій. Зараз нам дуже добре разом. Відчуття, ніби краще й не було. Думаю, нам вдасться випустити щось справді цінне і достойне.

Що плануєте реалізувати в цьому році?

На даний момент ми плануємо записати ЕР і поки що на це йдуть всі сили. Ну а далі подивимось. Після виходу ЕР будемо спостерігати за реакцією людей. Це весело. Якось йшла розмова про тур. Для початку по містам України, а далі хотілось би спробувати покататись трохи по Європі. Але про це нема що говорити, так як роботи в нас зараз дуже багато і ми присвячуємо себе зараз написанню нових пісень і звичайно ж студійному запису. Ми в пошуках чогось особливого, сподіваємось в нас все вийде.

Waytaker 3Як відбувається процес написання нового матеріалу й власне самі репетицї зважаючи на те, що половина учасників гурту знаходиться по ту сторону Карпат? Чи ускладнили творчий процес такі перетрубації чи навпаки спростили, адже так як ти вже казав, колишні учасники були не особливо активними?

Так, колишні учасники не були особливо активними,це факт. Звичайно ж нам досить важко збиратись на репетиції. Тому ми робимо наступним чином: ми з Сашою записуємо демо-партії нових пісень і просто відсилаємо хлопцям у Львів. Там вони вже слухають, підбирають, вивчають, придумують свої партії і потім при зустрічі ми на місці починаємо творити. Це круто і весело, так як хлопці справді дуже талановиті і ми доповнюємо один одного і ніби дихаємо всі разом. Це дуже кльово, тому шо раніше ми не відчували цього. В нас ніколи не було такого комфорту в роботі, як зараз. Було все якось штучно. Занадто штучно.

Давно хотів в тебе запитати: чому на одному із варіантів вашого лого зображений мурахоїд?

Самі по собі мурахоїди дуже милі і приємні створіння. Вони дуже люблять ласку, але можуть бути водночас і занадто небезпечними. Мурахоїд, тому що він, напевно, найбільше подібний до нашої вигаданої, загадкової потвори. Ця потвора не дуже приємна на вигляд, але насправді дуже чуттєва і мила всередині. І все, чого їй хочеться, це бути прийнятою в цьому світі такою, якою вона являється насправді. Ось в цьому і полягає весь конфлікт «шляхозабирача» — він боїться бути незрозумілим для інших і тому часто одягає гарну маску і шкодить сам собі, не розуміючи цього до кінця. А вихід дуже простий — потрібно завжди залишатись тим, ким ти є насправді. Але не у всіх це виходить.

Розкажи детальніше про лірику гурту, що ховається поміж рядків?

Так як я являюсь вокалістом гурту, я і пишу слова до пісень. Зазвичай, це особисті теми і переживання про втрату, страх, кохання, біль, секс. Але деколи я звертаюсь до свого ліричного героя і просто будую йому нову історію, новий період життя, який може бути зовсім несподіваним і зовсім не близьким для мене. Але зате, можливо, хтось інший знайде себе в цій ліриці, і ми зможемо відчути це разом. А це блін дуже приємно.

Чому лірика англійською? Тобі зручніше нею висловлюватись?

Так, напевно, що так. Мені було б якось не дуже комфортно співати про такі речі українською, так як вони часом бувають занадто особистими, а я буває…соромлюсь донести такі слова українською, так як вони можуть здатись дуже прямими.

Waytaker 4Розкажи про знайомством із Грегом Бенніком, вокалістом легендарної ньюскул хардкор групи Trial, і про вашу можливу співпрацю.

Ооо,з Грегом ми познайомились у фейсбуці. Як виявилось, він сам родом з Мукачева, але ще в дитинстві переїхав до США. Він якось випадково натрапив на наше демо і не знав як зв’язатись з нами. І потім через декількох людей ми з ним зв’язались і зараз підтримуємо зв’язок. Він сказав, що приємно здивований нашою музикою і що йому досі не віриться,що такий гурт міг з’явитись в такому маленькому, непомітному містечку на заході України. А мені в той самий час не віриться, що наше демо зацінила легенда хардкору 90-х. Поки що мені б не хотілося писати про якусь співпрацю з Грегом, хай це буде приємною несподіванкою.

На твою думку чи є важливим видання релізів на фізичних носіях? Що сам придбав з останнього на полицях дістро?

Я думаю, що видання релізів на фізичних носіях не те, що важливе, а просто необхідне. Це неймовірно сильна підтримка, як лейблу, який випускає певний реліз, так і самим гуртам. Будь-який труд повинен мати свою ціну і повинен бути оціненим. Я не говорю про гроші, це безглуздо. В нашій країні на цьому не наживешся ніяк, хоч вбийся. Тим більше, якшо людина розділяє всю сутність D.I.Y. філософії і етики, вона просто повинна взяти в цьому участь, тому що тим самим вона просто підтримує улюблений гурт чи лейбл і це все перетворюється у велику машину, яка рятує всю хардкор/панк сцену нашої країни, яка за останній час досить таки бурно почала розвиватись і все стає на свої місця, так як воно і мало бути з самого початку. Особисто я, часто купляю різний мерч, диски цікавих мені локальних гуртів. Останнє, що я придбав це альбом Homesick, і дві майки oh, deer! і Sike. Скажу чесно, я жоден диск ще не відкрив з усіх, які в мене є. Ясне діло, що я качаю так само як і всі альбоми крутих, локальних гуртів в неті. Просто мені часом хочеться придбати щось від гурту, близького моїм переконанням. Я відчуваю, що якщо словами не зможу віддячити їм за їхню творчість,то зроблю це грошима — придбавши шось з їхнього мерчу. Це найкращий спосіб подякувати, навіть, коли розумієш, що ті гроші нахуй нікого не врятують.

Waytaker 5Як би виглядав твій Топ-5 гуртів, які знаходяться на території колишнього СРСР?

Фух… це досить важке питання, тому що гуртів крутих в нас насправді є багато. Думаю, це будуть The Symbioz, Bluesbreaker, I Gave Back, Dan Stark i oh,deer! Ну це гурти, які я слухаю і спостерігаю за їхньою творчістю досить довго, тому впевнено можу сказати, що за ними майбутнє. Зараз також є багато крутих гуртів, які тільки записують щось чи тільки випустили. От, наприклад, київський гурт Cold Season мене дуже порадував своїм дебютним творінням, так само як Maloi, Sike, Міхур Равлика. Ще є один класний гурт з Франківська — DEAD SURE називається. Недавно зацінив їх вживу. Дуже круті, раніше не чув подібного, хоча переслухав дуже багато. Буду чекати їхнього дебютного запису.

Всі гурти, які ти перелічив з України. Та невже нема нікого, хто міг би потрапити в твій плеєр з Росії/Білорусії?

Та є, чому нема?) Але це був мій топ-5, і справді він є таким. Ну я можу ще відмітити крутих білорусів My Dog’s A Cat, які цієї осені завітали до нас з двома концертами. Хлопці валять такий олдскулл, що на місці нереально встояти. А я великий прихильник олдового хк панку. Потім..мм..а потім нічого. Я не хочу про це думати. Я назвав своїх основних фаворитів. Я ж кажу, крутих гуртів дуже багато.

Ти згадав про Сімбіоз. Можеш зробити короткий огляд хардкор панк сцени Закарпаття?

Так звичайно. Впринципі, цей опис буде справді дуже коротким. Симбіоз — це батьки хардкор панк сцени Закарпаття. Вони першими заварили цю кашу і з радістю жруть її досих пір. При чому дуже активно. Симбіоз мої дуже хороші друзі. Вони є дуже активними і вже роками проводять регулярні хк/панк концерти в Ужгороді разом з гуртом Doping, який також являється родиною, тільки в останній час шось дуже затихли. Будемо сподіватись, що це тимчасовий стан. Крім того, хлопці з Симбіозу мають ще декілька паралельних гуртів, які також є активними. А також вони мають крутий лейбл Trismus Records і взагалі, вони стараються максимально розвивати хк/панк сцену Закарпаття, за це я їх дуже люблю і поважаю, як друзів і як особистостей.

Waytaker 6Чи мав ти досвід організації концертів? Якщо так, то розкажи найбільш цікавий.

Досвід в організації концертів в мене досить малий. Я зробив в своєму місті тільки 2 концерти. Один десь в 2010 році, а інший в 2012. Перший мені дуже запам’ятався, тому що тоді був якийсь такий період, коли це ще когось цікавило і взагалі для нашого маленького міста це було щось нове. Людей тоді навалило..мм..чоловік 80-90. Тоді грали наші друзі Симбіоз, Допінг і львівський гурт AD Hoc. Ми собі тоді нормально потусили. Правда без двіжух місцевих гопніків-баксьорів не обійшлось, але ми і так круто час провели. Як зараз пам’ятаю. Незабутні враження. Я відчував, що я вніс дещо нове в своє місто. щось таке, про що раніше ніхто не чув і не знав. Шарю, це звучить досить смішно, але все ж таки, мені було приємно, що хтось зацікавився цим. Наступний канц, який я робив був для Білорусів My Dog’s a Cat i Come To Get Her. Вони якраз повертались з євротуру і вирішили завітати до нас. Зустрів я їх ніби нормально. Накормив, розвесилив, показав трохи місто. Ну а далі..далі канц. Саме того разу наше місто мене не те щоб не порадувало, а просто вбило. Від сили прийшло всього до 10 людей. Це було НЕ КРУТО. Я влетів на великі гроші, але Білорусів не образив і заплатив зі свого карману. Вони були приємно вражені і сказали, що так круто їх ніде не приймали. Ці слова мене дуже зігріли і я залишився зі спокійною душею. От такий от в мене досвід, як в організатора. В принципі, нема чим і похвалитись.

ааа..ще хотілось додати про досвід організації концертів. Був ще один веселий концертик. Я в Ужгород привіз крутих панків Не Зламати! Зараз ми дуже хороші друзі і час від часу підтримуємо зв’язок. Ми дуже круто тоді провели час.

Як ти потрапив у панк рок, що тебе тут тримає і для чого ти тут взагалі?

Панк рок я почав слухати досить давно. Навіть, точно не можу сказати коли. Десь в років 10-11. Але це було таке. Я слухав багато Blink-182, Ramones, Green Day, The Clash, Sex Pistols. А взагалі на панк рок перейшов завдяки гурту The Cure, як би це дивно не звучало. Чомусь так вийшло. З часом почав більше цікавитись цією культурою зі всіх сторін. Починаючи від самого способу життя, закінчуючи лірикою гуртів. Потім якось на світ появився фільм American Hardcore, який просто підірвав мій мозок. І тут понеслось. Трохи раніше до того я вже затирав альбом Black Flag — In My Head, але далі музики нічого не пішло. Тобто, про що йшлось в тому альбомі, який соціальний чи політичний підтекст там був, я тоді не розумів. Точніше, мене нічого крім музики тоді не цікавило. А от після перегляду саме цього фільму, я якось почав по іншому дивитись на панк рок взагалі. Ніби відкрив для себе нову сторінку і почав все спочатку. Почав слухати багато олдскулу, почав робити якісь майки сам, почав вивчати цю всю D.I.Y. етику, з часом став еджером (вистачило мене всього на 3 роки), потім став вегетаріанцем ну і т.д. стандартно, як стається зі всіма, хто влізає в цю кашу. На даний момент я не знаю, що б я робив, якби не пройшов через це все. Я часто задаю собі питання: хто я є? що я є? для чого я на цьому світі? і як би це дивно не звучало, я часто запитую в себе: що б я блядь зараз робив, якби не був панком? як би я мислив? чим би я займався? такі питання мене зараз дуже лякають, бо мені дуже страшно уявити себе кимось іншим. Це пригружає, чувак. Думаю, ти розумієш про що я. Тому я зараз просто живу, слухаю свою улюблену музику, хожу на концерти, підтримую молоді гурти, лейбли та й все інше, що зв’язане з панк/хардкор сценою. Ну і звичайно ж тішусь з того, що панк рок взяв велику участь у формуванні мене, як саме такої особистості якою я є зараз.

Тримає мене, напевно, в панк/хардкор сцені перш за все музика, а потім вже однодумці, знову ж таки та сама D.I.Y. етика,енергія,соціальна тематика, позитив та віра в краще майбутнє, яка проповідується майже кожним панк рок гуртом (не беру до уваги більшість гуртів, а тільки ті, які мені подобаються і ті в яких я знаходжу себе).

Waytaker 7Якби в твоїх силах було змінити щось в сучасному суспільстві, то щоб це було?

Я б змінив людську щирість. Мені здається, зараз все занадто штучно. Я не знаю, що саме на це все впливає, але щось таке є. Чи це гроші, чи це техніка чи якийсь інтернет, хз. В сучасному суспільстві всі якісь або занадто замкнуті, або просто не бачать далі свого носа. Ніхто не є ідеальним, це факт. У кожного свої таракани. І, звичайно ж, ніхто не має права судити когось за ті чи інші приколи. Мені здається, треба бути самим собою. Мене це завжди виручало і виручає. Це єдина штука, яка може врятувати тебе самого. Хотілось би, щоб ми всі частіше прислуховувались один до одного і брали з цього тільки найкраще. Я однозначно хотів би, щоб сучасне суспільство закрило очі на всякий непотріб, засунуло всі свої комплекси і принципи в сраку, і жило собі так, як цього просить душа і серце.

Дякую тобі за інтерв’ю. Є що сказати на останок нашим читачам?

Слухайте музику, яка вам подобається, Залишайтесь самими собою, включайте позитивне мислення і займатесь сексом. Це круто. Дякую за питання. Найкращих Вам побажань,.aorte, від гурту Waytaker. Дякую.